жовторотий
ЖОВТОРОТИЙ, а, е. 1. З жовтим дзьобом; у якого куточки дзьоба покриті жовтою шкіркою. Кричать галчата жовтороті Про радість жити і жадать (Рильський, І, 1946, 180); Дитяче волоссячко пахло сонцем, кубельцем і теплим пір'ям - так пахнуть жовтороті горобенята (Донч., II, 1956, 453).
2. перен., розм. Про людей молодих, недосвідчених, без життєвого досвіду. Хіба нормальним людям впало б отаке в голову: послати сюди жовторотого крикуна на таку відповідальну посаду - завідувача заводських лабораторій?.. (Шовк., Інженери, 1956, 7); Віра мала значно більше жіночого досвіду, ніж Ліза, .. а сестру ще недавно вважала жовторотим дівчиськом (Руд., Вітер.., 1958, 417).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | жовторотий | жовторота | жовтороте | жовтороті |
Родовий | жовторотого | жовторотої | жовторотого | жовторотих |
Давальний | жовторотому | жовторотій | жовторотому | жовторотим |
Знахідний | жовторотий, жовторотого | жовтороту | жовтороте | жовтороті, жовторотих |
Орудний | жовторотим | жовторотою | жовторотим | жовторотими |
Місцевий | на/у жовторотому, жовторотім | на/у жовторотій | на/у жовторотому, жовторотім | на/у жовторотих |