жовчний
ЖОВЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до жовч 1. Квасолю рекомендують як дієтичну страву при клінічному лікуванні хвороб печінки і жовчного міхура (Зерн. боб. культ., 1956, 121).
2. перен. Який любить досаждати, неприємно вражати словами; злостивий. Він був знов такий жовчний! (Коб., До світа, 1905, 65); - Революція не питає, ким та на кого! - жовчний, злий вихопився наперед з-поміж штабістів Баржак (Гончар, Таврія.., 1957, 333); // Який виражає недовір'я, ворожість, роздратованість, злобу. Скільки разів за минулі роки він у думці кидав невідомому рецензентові жовчні й гнівні слова (Жур., Вечір.., 1958, 357).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | жовчний | жовчна | жовчне | жовчні |
Родовий | жовчного | жовчної | жовчного | жовчних |
Давальний | жовчному | жовчній | жовчному | жовчним |
Знахідний | жовчний, жовчного | жовчну | жовчне | жовчні, жовчних |
Орудний | жовчним | жовчною | жовчним | жовчними |
Місцевий | на/у жовчному, жовчнім | на/у жовчній | на/у жовчному, жовчнім | на/у жовчних |