заболіти
ЗАБОЛІТИ, лить, док. 1. у кого, рідше кому. Почати боліти (про тіло, яку-небудь частину його або ушкоджене місце). Заболіла головонька, Заболів живіт, Упав чумак коло воза,Упав та й лежить (Шевч., II, 1953, 127); У дитини заболить пальчик, а у матері серце (Номис, 1864, № 9214); Гуля заболіла так, неначе хто сунув у тім'я розпеченим залізом (Н.-Лев., II, 1956, 318); Потім я відчув, ніби війнуло на мене свіже повітря, і мені заболіла рука (Досв., Вибр., 1959, 184); // у чому, безос. З'явитися, відчутися (про біль). Одразу тукнуло й заболіло в грудях (Головко, II, 1957, 155).
@ Серце заболіло; Душа заболіла - з'явилося почуття великого жалю, туги, журби. Бачила [стара], як Йосип щиро богу молився, як він зісох - подався. Заболіло серце старої (Мирний, IV, 1955, 41); Полилась по срібній ночі Срібна пісня солов'я... Защеміла, заболіла Вся душа моя (Олесь, Вибр., 1958, 96).
2. кого, розм. Те саме, що вразити1 2. Це так заболіло її, чуйну на всяку образу, що вона зарилася в качани і так в гірких думках пролежала до вечора (Коцюб., І, 1955, 269); Мене відразу заболіла та ввічливість, з якою твоя мати привітала мене (Вільде, Троянди.., 1961, 35).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заболю | заболимо |
2 особа | заболиш | заболите |
3 особа | заболить | заболять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заболів | заболіли |
Жіночий рід | заболіла | |
Середній рід | заболіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заболімо | |
2 особа | заболи | заболіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заболівши |