загугнявити
ЗАГУГНЯВИТИ, влю, виш; мн. загугнявлять; док., розм. Почати гугнявити. Варивон змовницьки підморгнув Дмитрові волохатою бровою і низько, точнісінько, як їхній дячок, загугнявив: - Господу помо-о-о-лимся! (Стельмах, II, 1962, 271).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загугнявлю | загугнявимо |
2 особа | загугнявиш | загугнявите |
3 особа | загугнявить | загугнявлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | загугнявив | загугнявили |
Жіночий рід | загугнявила | |
Середній рід | загугнявило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загугнявмо | |
2 особа | загугняв | загугнявте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | загугнявивши |