загустілий
ЗАГУСТІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до загустіти. Поки вони [свічки] прокльовували своїми золотими квасолинками церковну, загустілу від холоду напівтемряву, Мар'ян то журився над труною, то виходив на цвинтар (Стельмах, Хліб.., 1959, 181); // у знач. прикм. Для розріджування загустілих лаків є готові розчинники (Стол.-буд. справа, 1957, 239).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | загустілий | загустіла | загустіле | загустілі |
Родовий | загустілого | загустілої | загустілого | загустілих |
Давальний | загустілому | загустілій | загустілому | загустілим |
Знахідний | загустілий, загустілого | загустілу | загустіле | загустілі, загустілих |
Орудний | загустілим | загустілою | загустілим | загустілими |
Місцевий | на/у загустілому, загустілім | на/у загустілій | на/у загустілому, загустілім | на/у загустілих |