заздрісний
ЗАЗДРІСНИЙ, а, е, без додатка, рідко на що. Схильний до задрощів; заздрий. [Іван:] Ну, та й заздрісна яка дівка! Вже їй, бач, і не по нутру, що Одарка перш її йде заміж (Крон., І, 1958, 90); - Далебі я не заздрісна на небуденну красу Нелі (Вільде, Сестри.., 1958, 300); // Який виражає, виявляє заздрість. Заздрісні багатозначні погляди, які кидали товариші на бінокль, сприймав [Олег] без гордування (Ле, Клен. лист, 1960, 222); - Добрі господарі худобу тримають у хаті, - мовив Антон, заздрісними очима розглядаючи рудого в білих цятках бичка (Чорн., Визвол. земля, 1959, 17).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заздрісний | заздрісна | заздрісне | заздрісні |
Родовий | заздрісного | заздрісної | заздрісного | заздрісних |
Давальний | заздрісному | заздрісній | заздрісному | заздрісним |
Знахідний | заздрісний, заздрісного | заздрісну | заздрісне | заздрісні, заздрісних |
Орудний | заздрісним | заздрісною | заздрісним | заздрісними |
Місцевий | на/у заздрісному, заздріснім | на/у заздрісній | на/у заздрісному, заздріснім | на/у заздрісних |