залаяти
ЗАЛАЯТИ, аю, аєш, док., розм. 1. перех. Почати лаяти кого-, що-небудь. Петро Рудик вдруге залаяв люто всі порядки на світі (Кос., Новели, 1962, 150).
2. неперех. Почати лаятися, вимовляти образливі, лайливі слова. Міцно тримав [куркуль Смолярчук] у руці ціпка, а боявся тільки одного: не витримає він свого гніву, закричить і залає на ввесь цей вошивий і нужденний куток (Кос., Новели, 1962, 185).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | залаю | залаємо |
2 особа | залаєш | залаєте |
3 особа | залає | залають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | залаяв | залаяли |
Жіночий рід | залаяла | |
Середній рід | залаяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | залаймо | |
2 особа | залай | залайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | залаявши |