замітач
ЗАМІТАЧ, а, ч. Той, хто замітає (у 1 знач.); замітальник. Замітачі, водоноси й т. ін. мали повну можливість шпіонувати [шпіонити] й доносити своїм товаришам усе, що діється в канцелярії (Фр., VI, 1951, 189); Тут скимлить вона [осінь] десь під муром, мов жебрачка, а її дім - купка сухого листя, залишена через неувагу замітачем у парку (Вільде, Б'є восьма, 1945, 25).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | замітач | замітачі |
Родовий | замітача | замітачів |
Давальний | замітачеві, замітачу | замітачам |
Знахідний | замітача | замітачів |
Орудний | замітачем | замітачами |
Місцевий | на/у замітачі, замітачу, замітачеві | на/у замітачах |
Кличний | замітачу | замітачі |