затужавілий
ЗАТУЖАВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до затужавіти. Петро мчав вулицею не оглядаючись, ступав по затужавілих перед вечором калюжах (Хижняк, Килимок, 1961, 66); // у знач. прикм. Зашипів затужавілий пісок під човнами, і два човни.. тихо полинули по воді (Н.-Лев., І, 1956, 54); Паморозь на деревах і свіжа пороша по затужавілому насту на глибоких снігах виблискувала так, що дивитися було боляче (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 720).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | затужавілий | затужавіла | затужавіле | затужавілі |
Родовий | затужавілого | затужавілої | затужавілого | затужавілих |
Давальний | затужавілому | затужавілій | затужавілому | затужавілим |
Знахідний | затужавілий, затужавілого | затужавілу | затужавіле | затужавілі, затужавілих |
Орудний | затужавілим | затужавілою | затужавілим | затужавілими |
Місцевий | на/у затужавілому, затужавілім | на/у затужавілій | на/у затужавілому, затужавілім | на/у затужавілих |