затуманення
ЗАТУМАНЕННЯ, я, с. Дія за знач. затуманити і стан за знач. затуманитися. - Благаю тебе, не доводи мою душу до затуманення і скажи мені, хто сей дід і про що говорили ви тої ночі? (Фр., IV, 1950, 159); Вона.. чула безтямний шепіт, що впливав на неї, ще дужче затуманюючи їй голову, і те затуманення й слова, що він їх говорив, були приємними Зіньці (Шиян, Баланда, 1957, 128).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | затуманення | затуманення |
Родовий | затуманення | затуманень |
Давальний | затуманенню | затуманенням |
Знахідний | затуманення | затуманення |
Орудний | затуманенням | затуманеннями |
Місцевий | на/у затуманенні | на/у затуманеннях |
Кличний | затуманення | затуманення |