затінок
ЗАТІНОК, нку, ч. 1. Місце, захищене, прикрите, заступлене чим-небудь від променів сонця або від будь-якого іншого джерела світла. - Ще загорю, - обізвалась Ватя, закриваючись од сонця парасолькою, - ходім у млин або в затінок під верби (Н.-Лев., IV, 1956, 98); Батько з сином виходять із затінку на сонце (Донч., V, 1957, 19); В затінках кріпив мороз, а проти сонця топився воском сніг (Збан., Сеспель, 1961, 328); // Погано освітлене місце. Із затінку над столом посхилялися сумні образи в сухих гвоздиках, у любистку та м'яті (Вас., І, 1959, 197).
2. Темний відбиток на чому-небудь якогось предмета, освітленого з протилежного боку; тінь. Дивиться кожний на свій затінок на стіні (Сл. Гр.); Вони стояли обоє під вербою в сирому затінку, що давала та верба і хата за нею: далі кругом лежало срібло од місяця (Григ., Вибр., 1959, 342); Дерева вже зеленіли, кидаючи на широкі тротуари густий затінок (Кучер, Дорога.., 1958, 103); Посидівши з півгодини у затінку тернини, вона повернула до міста (Вільде, Сестри.., 1958, 157).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | затінок | затінки |
Родовий | затінку | затінків |
Давальний | затінкові, затінку | затінкам |
Знахідний | затінок | затінки |
Орудний | затінком | затінками |
Місцевий | на/у затінку | на/у затінках |
Кличний | затінку | затінки |