збалакати
ЗБАЛАКАТИ, аю, аєш, док., перев. із запереч. не, розм. Дійти в розмові взаємного розуміння, порозумітися. [Старшина:] Та я знаю, що ти дуже розумний, з тобою не збалакаєш! (К.-Карий, І, 1960, 46); Катерина не збалакала з грамотною невісткою і з злості гребінкою так потягла волокно, що зігнувся гребінь (Чорн., Потік.., 1956, 72).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збалакаю | збалакаємо |
2 особа | збалакаєш | збалакаєте |
3 особа | збалакає | збалакають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | збалакав | збалакали |
Жіночий рід | збалакала | |
Середній рід | збалакало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збалакаймо | |
2 особа | збалакай | збалакайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | збалакавши |