збаламутитися
ЗБАЛАМУТИТИСЯ, учуся, утишся. Док. до баламутитися. Все збаламутилося в твоїй голові, чадний дух минулого забив памороки, розслабив волю (Речм., Твій побратим, 1962, 193); [Ганна:] Що воно люди говорять, чутка така пройшла, ніби військо якесь на Тернопіль іде. Люди вже збаламутилися... (Собко, П'єси, 1958, 53); А вони [молодиця з дочкою] ще якось були з вільного роду, козаки чи що... то й опасувалась небога держати їх у місті, щоб не збаламутились за вільність проти неї (Вовчок, І, 1955, 259); [Троян:] Тільки боюсь, що ти й на Курильських (островах) збаламутишся. Тиждень поробиш - і знов гайка одкрутиться... (Мокр., П'єси, 1959, 209).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збаламучуся | збаламутимося |
2 особа | збаламутишся | збаламутитеся |
3 особа | збаламутиться | збаламутяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | збаламутився | збаламутилися |
Жіночий рід | збаламутилася | |
Середній рід | збаламутилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збаламутьмося | |
2 особа | збаламуться | збаламуться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | збаламутившись |