збридити
ЗБРИДИТИ, джу, диш, док., перех. і неперех., діал. Зробити бридким. Відносини кількох професорів до нього [хлопця] збридили йому школу (Ков., III, 1956, 346); // безос. І такий він був паскудний, отой службовий голос куценького чепчика, що збридило навіть зухвалому катюзі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 166).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збриджу | збридимо |
2 особа | збридиш | збридите |
3 особа | збридить | збридять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | збридив | збридили |
Жіночий рід | збридила | |
Середній рід | збридило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збридьмо | |
2 особа | збридь | збридьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | збридивши |