збідніти
ЗБІДНІТИ, ію, ієш. Док. до бідніти і біднішати. Рід Тобілевичів належав колись до багатих і знатних фамілій польської шляхти, але ще десь у другій половині XVIII ст. несподівано збіднів (Життя К.-Карого, 1957, 7); - Їх би [коней] можна поставить на ніч під намет коло стайні,- обізвався Антоша.- І дати оброку... не збідніли б од того...- додала Софія Петрівна (Коцюб., II, 1955, 399); - Немає у мене нічого, збіднів я зовсім, розорився (Чаб., Балкан. весна, 1960, 10); - Велике діло - одно дерево [вкрали] на всю Синяву.- Тобі, може, й не велике, а наш пан інакше думає.- На одному клені збідніє? (Стельмах, І, 1962, 88); // на що, чим. Втратити що-небудь, стати бідним, біднішим на щось. На таланти земля наша не збідніла. У нас є велике число безумовно обдарованих молодих композиторів, які мають добру загальну і спеціальну освіту (Мист., 2, 1956, 32).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збіднію | збідніємо |
2 особа | збіднієш | збіднієте |
3 особа | збідніє | збідніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | збіднів | збідніли |
Жіночий рід | збідніла | |
Середній рід | збідніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збідніймо | |
2 особа | збідній | збіднійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | збіднівши |