згнилий
ЗГНИЛИЙ, рідше ЗІГНИЛИЙ, ЗОГНИЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до згнити, зігнити, зогнити; // у знач. прикм. В кутку Хома старанно трощив ще простий кухняний ослончик, брудний, у помиях, наполовину згнилий (Коцюб., II, 1955, 89); Пісня єго [його] душі згіркла, як зігнила пшениця. (Стеф., І, 1949, 106); Пахне цвіллю від зогнилого листя (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 409).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | згнилий | згнила | згниле | згнилі |
Родовий | згнилого | згнилої | згнилого | згнилих |
Давальний | згнилому | згнилій | згнилому | згнилим |
Знахідний | згнилий, згнилого | згнилу | згниле | згнилі, згнилих |
Орудний | згнилим | згнилою | згнилим | згнилими |
Місцевий | на/у згнилому, згнилім | на/у згнилій | на/у згнилому, згнилім | на/у згнилих |