землеволодіння
ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ, я, с. Володіння землею (у 5 знач.) на правах власності або оренди. В декреті про землю знайшли вияв вікові сподівання мільйонів селян про знищення поміщицького землеволодіння (До 40-річчя Вел. Жовт. соц. рев., 1957, 11); На Київщині в XVII ст. вже не було общинного землеволодіння, ясно вирізнилися окремі господарства (Укр. іст. ж., 1, 1960, 69).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | землеволодіння | землеволодіння |
Родовий | землеволодіння | землеволодінь |
Давальний | землеволодінню | землеволодінням |
Знахідний | землеволодіння | землеволодіння |
Орудний | землеволодінням | землеволодіннями |
Місцевий | на/у землеволодінні | на/у землеволодіннях |
Кличний | землеволодіння | землеволодіння |