злий
ЗЛИЙ, зла, зле. 1. Сповнений злості, ворожнечі, недоброзичливості; протилежне добрий (про людину). - О сину! ..Чи я ж тебе на те родила, Щоб згинув ти од злих людей? (Котл., І, 1952, 232); [Явдоха:] Скільки ти не знай, а як у тебе серце зле, то й те, що знаєш,- не на добро воно людям, а на лихо та на безголов'я піде (Мирний, V, 1955, 151); Він, як і всі його предки, що споконвіку жили над Дніпром, вірив у те, що на світі є боги добрі і боги злі (Скл., Святослав, 1959, 17); // у знач. ім. злий, злого, ч.; зла, злої, ж. Про злобну, недоброзичливу людину. І не встануть з праведними Злії з домовини. Діла добрих обновляться, Діла злих загинуть (Шевч., І, 1963, 339); // Сповнений гніву, сердитий на кого-, що-небудь. Кіт Вовкові сказав: .."Біжи ж, аж ген живе Трохим!» «Трохим? боюсь зійтися з ним: З весни ще злий він за ягнятко!» (Гл., Вибр., 1951, 5); - Всі на мене злі, а я ще зліший,- засміявся Джмелик (Тют., Вир, 1964, 516); Зайшов [генерал] до хати розчервонілий, злий, навіть не привітався до Устима (Кучер, Чорноморці, 1956, 40); // Надзвичайно лютий, хижий, кровожерний (про хижаків, зміїв і т. ін.). Бачить хлоп, що сам не зможе Злого лиса доконать, Ось почав він, що є сили, Жінку з хати викликать (Фр., XIII, 1954, 268); [Сербин:] На калині тій між темними вітами злая гадина в'ється... (Вас., III, 1960, 35); Злі собаки; // Який виражає злість, злобу. Баба Палажка не одказала на її [Параски] привітання. Вона тільки блиснула на неї злими маленькими чорними очима (Н.-Лев., II, 1956, 337); Воно, мале, з блискучим пронизливим поглядом, стоїть, розкарячившись, на килимній тачанці, тонкі злі губи міцно стиснуті (Гончар, II, 1959, 235); Жінка остовпіла і дивилась на нас поглядом, що раз у раз мінився з запитливого на лякливий, із спокійного на злий (Досв., Вибр., 1959, 81); Обличчя Кульчицького стало злим і роздратованим (Коз., Нові Потоки, 1948, 233); Злий голос.
@ Бодай все зле та лихе кому - побажання нещастя кому-небудь. - Ні, не моя нива! не моя! а того... бодай йому все зле та лихе!..- скаженіє Роман (Коцюб., І, 1955, 107); Злий геній див. геній; Злий дух див. дух;
Зла личина - уживається як лайливий вираз. - Він же, зла личина, ось що у кишені носить (Барв., Опов.., 1902, 335); Під злу руку - коли людина буває дуже розгніваною. Розтривожився Дмитрій [Дмитро], збентежився. Під таку злу руку ввійшов розшуканий дружинниками Іванко (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 207); Злі язики - люди, які займаються плітками; наклепники. А Добрість не вважа на злії язики, Не пристають людські до неї побрехеньки (Г.-Арт., Байки.., 1958, 43).
2. Викликаний, пройнятий злістю, злорадством, недоброзичливістю. Вода все сполоще, лиш злого слова ніколи (Номис, 1864, № 12867); [Олеся:] Коли, ж тут раптом обхопить, мов перевеслом, інша глумлива та зла думка (Кроп., II, 1958,267); - То почекай, Любо, щось маю сказати! - пізно схоплюється Салоган.- А ви своїй жінці скажіть! - з-за плеча кинула злий смішок (Стельмах, І, 1962, 345); Працюй же, друже мій, у людство вір, Грудьми ставай назустріч злій погрозі (Рильський, III, 1961, 308); // В якому виявляється жорстокість, нещадність. Пан слідчий глибоко переконаний, що вони.. не мали злого наміру вчинити перед державою злочин (Чорн., Визвол. земля, 1959, 87); Злі вчинки.
3. Який завдає надзвичайно тяжких страждань, мук, неприємностей; жорстокий. А там десь геть її дочка мала В гарячці злій без пам'яті металась (Стар., Поет. тв., 1958, 193); [Едіта:] Вчителю шановний! Ви не одійдете від мене в гніві, не завдасте такої злої кари мені за необачність мого сина (Л. Укр., III, 1952, 27); Злий біль; Зла журба.
4. Поганий, несприятливий (про час). - Злі часи настали! - почувся голос, і мама оглянулася. По голосу не можна було впізнати, хто це сказав (Чендей, Поєдинок, 1962, 47); Ми удвох дивились «Катерину». Слухали тяжкі її жалі, День її недовгий, злу годину В давнім, у Шевченковім селі (Мал., Віщий голос, 1961, 66); Він вважав для себе цей рік злим (Рибак, Помилка.., 1940, 75); // Нещасливий, злиденний. Зле безталання Зострінеться всюди, І на шляху і без шляху (Шевч., І, 1963, 227); На якусь мить їй навіть привиділось, що це він і є, що це їх разом зла доля закинула в цю страхітливу пастку [полон] (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 122); // Який містить у собі або несе людям зло; згубний. - Жінко, пильнуй їх [синів], вони на дуже злій дорозі (Фр., VIII, 1952, 151); На злото в трюмі - жде казна. Тебе, корсара,- зла тюрма (Ю. Янов., V, 1959, 54).
5. Який досяг найвищого ступеня у своєму вияві; сильний, лютий. Їх очі стрілись на мент, як кремінь і кресало у злій боротьбі... (Коцюб., II, 1955, 301); Жахів спиняючи гонитву і сили стримуючи злі, ми ведемо невтомну битву за мир народів на землі (Уп., Укр. поема, 1950, 130); За вікном гуде тільки вітер злий (Сос., 11,1958,22).
6. розм. Шкідливий, отруйний. Зо злої трави не буде доброго сіна (Номис, 1864, № 7148); Злий кукіль; Зле сім'я.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | злий | зла | зле | злі |
Родовий | злого | злої | злого | злих |
Давальний | злому | злій | злому | злим |
Знахідний | злий, злого | злу | зле | злі, злих |
Орудний | злим | злою | злим | злими |
Місцевий | на/у злому, злім | на/у злій | на/у злому, злім | на/у злих |
зло
ЗЛО1, зла, с. 1. Що-небудь погане, недобре; протилежне добро. Лисиця так Сові казала: - От де по правді можна жить І доленьку хвалить; В добрі кохаться, всіх любити, Ніколи зла і кривди не чинити! (Гл., Вибр., 1951, 125); Огнище те - любов до країни своєї, до свого народу; світло - то ідея, що дала зміст життю, то свідомість своїх обов'язків; тепло - віра в перевагу добра над злом, правди над кривдою, світла над темрявою... (Коцюб., І, 1955, 169); Справжній гуманізм, справжня доброта радянських людей неминуче передбачає боротьбу із злом, яке залишив нам у спадщину старий світ (Ком. Укр., 12, 1964, 53).
2. рідко мн. зла, зол. Нещастя, лихо, горе. - Бідні були, скажу, і дуже сердиті, бо зла назбиралося на нашу голову сила-силенна за сотні літ... (Довж., І, 1958, 190); Лети ж, моя думо, моя люта муко. Забери з собою всі лиха, всі зла (Шевч., І, 1951, 243).
3. Почуття роздратування, гніву, досади; розлюченість. Поспішають дружинники, бо кожен з них носить у серці зло на ворога (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 423); Він, не знаючи, куди подіти зло, що поволі заливав його, напався на Марка, що той буцімто погано ганяв волів (Тют., Вир, 1964, 12).
@ Зганяти (згонити, зігнати, зогнати) зло див. зганяти; Зло бере (брало, взяло, забирає і т. ін. ) кого - хто-небудь стає (став і т. ін.) розлюченим, злим, сердитим. Христя мовчала, хоч її і зло брало за вчорашнє: вона за цілий день тільки невеличкий шматочок хліба з'їла (Мирний, III, 1954, 97); Зривати (зірвати) зло див. зривати; На зло кому - щоб завдати кому-небудь неприємностей. [Бухта:] От тільки старий уже став, а то сам би вичистив палубу флагмана, на зло вам усім (Корн., І, 1955, 47); Як (наче і т. ін. ) на зло - наче навмисно. Він побіг через двір, щоб вискочити в інший квартал, але, як на зло, в темряві об щось спіткнувся і упав (Цюпа, Назустріч.., 1958, 56); Я почав латати дірки. Та їх, наче на зло, було безліч (Ю. Янов., II, 1958, 69).
ЗЛО2, присл. Злісно, жорстоко. Ніяково почувала себе дівчина й тоді, коли він при ній ганив і зло висміював своїх товаришів-художників (Коз., Сальвія, 1959, 162); // Недоброзичливо, сердито. - Подивися на свою кралю!.. Бач, як її нарядили! - зло гукала прикажчикова жінка (Мирний, IV, 1955, 235); А чоловіки хором: - Кажеш, землеміри вже наїхали? - Да, плани вже складають.- Диво! А в нас...- хтось лайнувся зло і сплюнув (Головко, II, 1957, 33).
ЗЛО... Перша частина складних слів, що відповідає: а) слову зло1, напр.: злотворний і т. ін.; б) слову злий у 1 знач., напр.: зловредний, зловтішний і т. ін.; у 2 знач., напр.: зловтіха, злорадість і т. ін.; у 4 знач., напр.: зловісний і т. ін.; у 6 знач., напр.: злоякісний і т. ін.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зло | зла |
Родовий | зла | зол |
Давальний | злу | злам |
Знахідний | зло | зла |
Орудний | злом | злами |
Місцевий | на/у злі | на/у злах |
Кличний | зло | зла |