злорадство
ЗЛОРАДСТВО, а, с. Почуття злого задоволення від чиєїсь невдачі, чийогось нещастя. Не хижа злоба, не злорадство хитрого, не жадібність ненаситного світилась в його очах, а радість перемоги (Кол., Терен.., 1959, 41); Шухновський повідав це з підкресленим злорадством і глумом у голосі (Збан., Малин. дзвін, 1958, 115); Інколи важка задума входила йому в світло-жолудеві очі, тьмарила темні крапинки у них. І тоді в Христини прокидались то злорадство, то невловимий жіночий жаль (Стельмах, І, 1962, 603).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | злорадство | злорадства |
Родовий | злорадства | злорадств |
Давальний | злорадству | злорадствам |
Знахідний | злорадство | злорадства |
Орудний | злорадством | злорадствами |
Місцевий | на/у злорадстві | на/у злорадствах |
Кличний | злорадство | злорадства |