злощасний
ЗЛОЩАСНИЙ, а, е. 1. Який спричинився до неприємностей, непорозуміння. Вона почала [розповідь] з неділі, з тієї злощасної прогулянки в ліс, коли її так безсердечно образив Василь (Хижняк, Невгамовна, 1961, 66); Від радості Сашко забув про насмішкуватих ланкових і про свій злощасний запис у щоденнику (Багмут, Опов., 1959, 105).
2. Який заслуговує на співчуття; нещасливий, бідолашний. Треба скоріш прославитись, чи що, аби вже знайшлись такі злощасні люди, що прийняли б на себе сю невдячну роботу (Л. Укр., V, 1956, 244); - Цей злощасний гетьман діє не сам, а з чиєїсь дужої направи і збройної допомоги (Ле, Наливайко, 1957, 40).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | злощасний | злощасна | злощасне | злощасні |
Родовий | злощасного | злощасної | злощасного | злощасних |
Давальний | злощасному | злощасній | злощасному | злощасним |
Знахідний | злощасний, злощасного | злощасну | злощасне | злощасні, злощасних |
Орудний | злощасним | злощасною | злощасним | злощасними |
Місцевий | на/у злощасному, злощаснім | на/у злощасній | на/у злощасному, злощаснім | на/у злощасних |