знемога
ЗНЕМОГА, и, ж. 1. Безсилля, слабість чого-небудь виснажливого (від утоми, мук, важкої праці і т. ін.). Доки сили стає, пугають вони [голуби] сполохані з гнізд своїх, над широким полум'ям, ..поки не посмаляться. Тоді від знемоги опукою падають у жарке вогнище (Мирний, IV, 1955, 293); Вони в оточенні. Тривога усе росте... Росте вогонь... І прикипає до долонь метал холодний. Од знемоги бійці хитаються... Сім днів вони не їли і відбивають атаки люті ворогів... (Сос., II, 1958, 438); Працював він [О. Пушкін] до цілковитої знемоги, згризаючи по три-чотири пера на день, перекреслюючи, нещадно, рвучи й жужмлячи з прокльонами аркуші (Полт., Повість.., 1960, 472).
У (в) знемозі - знесилівши. Наче в нестямі, в знемозі і в забутті, бив [Іван] в камінь поляни ногами (Коцюб., II, 1955, 349).
2. також із сл. солодкий, приємний і т. ін. Стан розслаблення від повного задоволення, захоплення ким-, чим-небудь; млість, блаженство, насолода. Вони йшли, близько-близько притулившись одне до одного. Якась солодка знемога починала опановувати її всю від цього доторкання, від його ласкавого голосу... (Гр., II, 1963, 271).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | знемога | знемоги |
Родовий | знемоги | знемог |
Давальний | знемозі | знемогам |
Знахідний | знемогу | знемоги |
Орудний | знемогою | знемогами |
Місцевий | на/у знемозі | на/у знемогах |
Кличний | знемого | знемоги |