зненависть
ЗНЕНАВИСТЬ, і, ж. Почуття сильної ворожнечі, недоброзичливості, огиди; ненависть. В оці [мачухи] було стільки лихої втіхи, зневаги та видимої зненависті, що Параскіца терпла вся (Коцюб., І, 1955, 268); Альоша схопився на ноги і, не тямлячи себе з гніву, кусаючи губи з образи й зненависті, плюнув в обличчя Пувичці (Мик., II, 1957, 220); Сотні тисяч синів України прославили героїчними подвигами свою прекрасну Батьківщину. Любов до Батьківщини і зненависть до ворога перемагали в них страх перед смертю (Панч, В дорозі, 1959, 251).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зненависть | зненависті |
Родовий | зненависті, зненависти | зненавистей |
Давальний | зненависті | зненавистям |
Знахідний | зненависть | зненависті |
Орудний | зненавистю | зненавистями |
Місцевий | на/у зненависті | на/у зненавистях |
Кличний | зненависте | зненависті |