знеславлений
ЗНЕСЛАВЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до знеславити. Вони потроху наближалися до того страшного будинку, звідкіля Оксана мусить вийти навіки знеславленою прізвищем «злодійка» (Л. Янов., І, 1959, 50); Картярський борг треба сплатити за добу, бо інакше він буде знеславлений - і тоді ніщо в світі не змиє з нього ганебного тавра (Тулуб, Людолови, І, 1957, 279).
2. у знач. прикм. Позбавлений доброго імені; зганьблений, ославлений. Але непоправна помилка була зроблена, і живим її свідком був Грозний, що стояв посеред двору знеславлений (Мик., II, 1957, 504); Тема знеславленої дівчини багаторазово повторюється і варіюється у Шевченка (Рильський, III, 1956, 232).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | знеславлений | знеславлена | знеславлене | знеславлені |
Родовий | знеславленого | знеславленої | знеславленого | знеславлених |
Давальний | знеславленому | знеславленій | знеславленому | знеславленим |
Знахідний | знеславлений, знеславленого | знеславлену | знеславлене | знеславлені, знеславлених |
Орудний | знеславленим | знеславленою | знеславленим | знеславленими |
Місцевий | на/у знеславленому, знеславленім | на/у знеславленій | на/у знеславленому, знеславленім | на/у знеславлених |