знехтуваний
ЗНЕХТУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до знехтувати. За оцим ось рогом підстеріг її знехтуваний поклонник і сказав, що вона розбила його серце (Ю. Янов., II, 1954, 65); Пообіцявши помолитися за його здоров'я і за порятунок його душі, патер зник, запропонувавши допомогти в справі поновлення шляхетських прав і знехтуваної честі пана сотника (Тулуб, Людолови, І, 1957, 43); Ви, Миколо Карповичу, ..явили перед нами необмежену силу людського страждання, ..понівеченої віри та знехтуваних надій (Мирний, V, 1955, 388); // знехтувано, безос. присудк. сл. - Люди добрі! - озвався Зінько.- Я не винен! Я буду жалобу подавати, що мене так ізганьблено й знехтувано!.. (Гр., II, 1963, 419).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | знехтуваний | знехтувана | знехтуване | знехтувані |
Родовий | знехтуваного | знехтуваної | знехтуваного | знехтуваних |
Давальний | знехтуваному | знехтуваній | знехтуваному | знехтуваним |
Знахідний | знехтуваний, знехтуваного | знехтувану | знехтуване | знехтувані, знехтуваних |
Орудний | знехтуваним | знехтуваною | знехтуваним | знехтуваними |
Місцевий | на/у знехтуваному, знехтуванім | на/у знехтуваній | на/у знехтуваному, знехтуванім | на/у знехтуваних |