зуб
ЗУБ, а, ч. 1. мн. зуби, ів. Кістковий утвір у роті людини та багатьох хребетних тварин, признач. для схоплювання, кусання й подрібнення їжі, а також для захисту. Дарованому коневі в зуби не дивляться (Номис, 1864, № 4614); Сестра Меланія снідання впорала. Мала вона тридцять і два зуби білі та здорові та роботящі. О, які ж зуби! Усе молола ними, як жорном добрим (Вовчок, І, 1955, 253); Надворі ходив з люлькою в зубах п'яненький Порох (Мирний, І, 1949, 256); Жінка злегенька розтулила червоні підфарбовані губи і, повертаючи туди й сюди голову, роздивлялася в люстерко ридикюля на свої блискучі, рівні й гострі зуби (Досв., Вибр., 1959, 206); * Образно. На плотах тих лісоруби мчать стихії напролом, і каміння гострі зуби їм загрожують кругом (Сос., Солов. далі, 1957, 41); * У порівн. В широких отворах вікон біліли кахльові печі, немов зуби в щелепах кістяка (Коцюб., II, 1955, 93).
Зуби мудрості - останні в зубному ряді великі корінні зуби, які прорізуються в людини після 20 років; Молочні зуби - зуби людини в дитячому віці, які після шести років поступово випадають і замінюються новими, постійними. Коли вже защербатів Данько, гублячи молочні зуби і нетерпляче чекаючи справжніх, спробувала була Яресьчиха влаштувати його пастушком до багачів (Гончар, І, 1959, 8).
@ Брати на зуби див. брати; Видирати (виривати) зубами - докладати всіх зусиль для досягнення чого-небудь. Хома.. видирав своє право зубами (Гончар, III, 1959, 310); Вилущити зуби див. вилущити; Вискалювати (вискаляти, вискалити) зуби див. вискалювати; Вишкіряти (вишкірити) зуби див. вишкіряти; Гострити (точити) зуби: а) (на кого - що) прагнути заволодіти ким-, чим-небудь, захопити когось, щось. Не гостри зубів на чужеє (Номис, 1864, № 9651); Батьки та матері гострили на його зуби, як на корисного жениха, особливо убогші (Мирний, II, 1954, 79); б) (на кого - що, рідше проти, супроти кого - чого) гніватися на кого-небудь; прагнути зробити комусь зло, прикрість; намагатися позбавити кого-небудь чогось. - Що-о?!- навіть зупинився Балика, налившись кров'ю.- Ми підемо шарпати кримські береги, коли Жолкевський точить зуби на нашу волю! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 410); - На Полтавщину нема вороття. Там на мене управитель зуби гострить, закатує, бісів німчура (Кочура, Зол. грамота, 1960, 437); Недарма Данило хоче докладно знати, що діється в Галичі. Дійшло до його вух, що бояри знов гострять супроти нього зуби (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 495); Держати (тримати) язик за зубами див. язик; Дзвонити (видзвонювати, ляскати, цокотіти і т. ін. ) зубами - тремтіти від холоду або страху. Дзвоню зубами, бо мені зимно (Коцюб., II, 1955, 268); Перебігла [Левантина] двір І заховалась ..за сажнями дров ..Вона сиділа там довго, тремтячи зо страху й холоду, цокотячи зубами (Гр., II, 1963, 272); Тимко, мокрий, посинілий, ляскаючи зубами, виліз на берег (Тют., Вир, 1964, 123); Дивитися (заглядати) в зуби кому - ставитися догідливо до кого-небудь, сподіваючись якоїсь вигоди; потурати комусь; До чорта в зуби; Чортові в зуби, розм.: а) уживається на позначення глухого, небезпечного місця, скрутного становища і т. ін. - Гей, братці, потрапили ми, по всьому видно, до чорта в зуби, -заговорив хтось із темного кутка (Цюпа, Назустріч.., 1958, 424); Так йому було весело і приємно стояти в компанії з батьком і коником в теплі гетьманського палацу з чарочкою, що він готовий був за одну таку мить кинутись не тільки в.. огонь, а самому чортові в зуби (Довж., І, 1958, 171); б) (у сполуч. із сл. іди, ідіть) уживається як лайка. [Бобренчиха:] Іди до чорта в зуби, бо як лайну, то й ноги задереш (Сам., II, 1958, 78); Зав'язнути (зав'язти, застрягнути, застрягти, нав'язнути, нав'язти і т. ін. ) в зуби (в зубах) кому - стати постійним об'єктом чиїхось розмов, думок. [Терпилиха:] Знаю, чом тобі всі не люб'язні; Петро нав'яз тобі в зуби (Котл., II, 1953, 17); - Е-е, коли б ви розказали про замчище, діду.- Зав'язло тобі в зуби те замчище! Дивись, і з голови не виходить (Мирний, І, 1954, 173); Зав'яз їй у зубах той Наумчик (Ряб., Жайворонки, 1957, 116); Засміятися на кутні зуби див. кутній; З зубів видирати (видерти) - з великими труднощами, докладаючи великих зусиль, одержувати що-небудь, домагатися чогось. - От і купив, от тобі й нива! - думав Роман.. - Ціпов'яз з зубів видер мені ниву!.. (Коцюб., І, 1955, 106); Зігнати з зубів оскому див. оскома; Зламати (поламати) зуби на чому - віддати багато зусиль, праці, але не справитися з чим-небудь. Невже він може повірити, що ця дівчина, практикантка, розв'язала проблему, на якій зламали зуби видатні інженери? (Собко, Срібний корабель, 1961, 188); Зуб за зуб - відповідати на образу, кривду, заподіяне зло і т. ін. тим самим. Він рад був, що може відплатити Рифці зуб за зуб (Фр., V, 1951, 424); - А що ж, вони наших рубатимуть, на рожни підійматимуть, а ми з ними цяцькатись?- говорили бійці загону. - Ні, зуб за зуб! Кров за кров! Щоб ніхто потім не сказав, що ми, українські незаможники, не вміли своїх класових ворогів загнуздати! (Гончар, II, 1959, 233); Зуб з зубом не зведе; Зуб на зуб не попадає (не попадав, не попаде) - уживається при вираженні дуже сильного відчуття холоду або страху перед ким-, чим-небудь. Змерзла ж [Маруся] то так, що зуб з зубом, не зведе, так і труситься (Кв.-Осн., II, 1956, 80); Селянин так перемерз у дорозі, що зуб на зуб не попадав (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 36); Зубами вчепитися (триматися) за що; Зубами держати (тримати) що: а) дуже міцно триматися за що-небудь; б) зберігати за собою, докладаючи всіх зусиль. Славка наступала батькові на горло - кинь торгівлю. Сава зубами вчепився за свою скриньку - не лишу! (Чорн., Пісні.., 1958, 79); - Землі не дам! Зубами держатиму, -не пущу! (Мирний, І, 1949, 240); Зуби замовляти (заговорювати, заговорити) кому - відвертати увагу кого-небудь від чогось, спрямовуючи розмову на інше; вводити в оману, дурити когось. - Не вірте, це він зуби нам замовляє! Це брехня! (Коцюб., І, 1955, 202); [Явдоха:] Ондечки батько знов чимчикують, балакайте, балакайте собі тут, а я піду їм назустріч та й заговорю зуби (Кроп., II, 1958, 434); Зуби з'їсти (проїсти, попроїдати) на чому - мати великий досвід, знання у чому-небудь. - Я зернини не висію по культивації. Я зуби на гречці з'їв (Рудь, Гомін.., 1959, 134); Молодий агроном не цурався старих людей, які зуби проїли на тій землі, все випитував їхній досвід (Ю. Янов., Мир, 1956, 286); Зуби показувати - виявляти свою злостиву, лиху вдачу; Зціпивши зуби див. зціпити; Кидати (кинути, покласти) що на зуб (на зуби) - їсти, з'їдати. - От матінку маю,- скаржився Денис.. - Де що в хазяйстві найласіше - зараз же кида собі на зуби. Прірва якась. Щоб я живий був! (Тют., Вир, 1964, 242); - Ви собі дома, може, хоч який сухар маєте, а нам і на зуб нічого покласти (Панч, Синів.., 1959, 23); Класти зуби на полицю див. класти; Клацати зубами див. клацати; Крізь зуби цідити (казати і т. ін. ) - говорити невиразно, ледь розтуляючи рота. Особливо Підпара ненавидів бідних. Зсував густі брови і з презирством цідив крізь зуби: - Голота! що воно має... (Коцюб., II, 1955, 52); Він було казав що-небудь крізь зуби так, що не можна було розібрати (Григ., Вибр., 1959, 134); Мати зуб (зуба) на (проти) кого, розм.- гніватися на кого-небудь; прагнути зробити неприємність, прикрість комусь. Пан Андрій ..мав зуба на Кшивокольського за його завжди зухвалі й гвалтовні виступи (Хотк., Довбуш, 1965, 23); Не клади пальця (пальців) в зуби (на зуби) див. класти; Не по зубах кому, чиїх - не під силу кому-небудь. - Чи справді хочеш послухати лекцію?.. Вона ж для тебе непідходяща, не по твоїх, як то кажуть, зубах,- говорив глузливим тоном парубок (Коцюба, Нові береги, 1959, 103); Ні (ані) в зуб, розм.- анітрохи, аніскільки. Він математики ні в зуб не знає (Л. Укр., V, 1956, 11); З людиною буває часто так, Що, добре знаючи колишнього події, Вона сучасності ні в зуб не розуміє (Рильський, Поеми, 1957, 263); Озброїтися (озброїти, озброєний)до зубів - дуже добре озброїтися (озброїти, озброєний). З-за горба вихопились лавою, прорвали всі вали - топчуться кіньми й гасають з гиком чеченці. Коні під ними, як змії.. А самі люті, озброєні до зубів (Головко, II, 1957, 330); Уночі Карапетян і Гаркавий, озброївшись до зубів, виповзли з траншеї і зникли у підземеллі (Собко, Вогонь.., 1947, 56); Перелічити зуби кому - вдарити по зубах кого-небудь, повибивати зуби комусь. - Встане не на ту ногу пан управитель - і зуби перелічить, і служби позбавить (Стельмах, І, 1962, 88); Перетирати на зубах кого - розпускати плітки, лихословити про кого-небудь. Панійки скреготять, як ті сороки: без сорому кожного на зубах перетирають (Мирний, І, 1949, 198); Потрапити (попасти) на [гострі (голодні)] зуби кому - стати предметом лихослів'я, пліток. Уся сім'я Глущуків потрапила на голодні зуби, і хто тільки не хотів, той і не перемивав їй кісток (Чорн., Потік.., 1956, 87); Пробувати на зубах - перевіряючи зубами твердість монети, визначати, фальшива вона чи ні. - Ай, славна монета! Ай, добра монета,- говорив він, вертячи червінець і пробуючи його на зубах (Довж., І, 1958, 267); Скалити (шкірити) зуби, без додатка і до кого; Продавати (сушити і т. ін.) зуби; Торгувати зубами, розм.- посміхатися, осміхатися; сміятися. Писарці скалили жовті зуби та реготались, аж поки рудий писар не гримнув на них (Коцюб., І, 1955, 38); - Вона коби лише на вулиці стояти та до всіх парубків зуби шкірити! -воркотів Максим (Кобр., Вибр., 1954, 110); Ця дурна дівка завжди продавала зуби. - Ги-ги... (Мик., II, 1957, 148); Одчинив [Безбородько] ворота і вдоволено засміявся... - Чого це ти, чоловіче, зуби сушиш?- обізвалась із городця Марія (Стельмах, Правда.., 1961, 252); - А ти чого зубами торгуєш? Тут про діло балакають! (Тют., Вир, 1964, 119); Скреготати (скреготіти, заскреготати, заскреготіти, скрипіти, заскрипіти) зубами - виявляти лють, роздратування, досаду. - Ви були на фронті? - Був. - Теж скреготали зубами по окопах, що авіація нас не прикриває? (Гончар, Тронка, 1963, 74);- Бережись цієї гадюки. Ми назвали її ротатою Бертою. Вона викидала на сніг маленьких дітей. Ух!- заскреготала зубами Божена (Хижняк, Тамара, 1959, 211); В пастуха надулись жили, і він зубами заскрипів: «Ну, стій. Розправлюсь я з тобою, проклятий пане! Буде бій!» (Сос., І, 1957, 353); Третячка на зубах вигравати (виграти) - бити кого-небудь по зубах. [Xома:] Я тобі такого третячка на зубах виграю, що аж за вухами залящить (Кост., І, 1967, 274); У чорта в зубах, розм.- у глухому, небезпечному місці. - Бодай вже ти задубів, як маєш сидіти десь у чорта в зубах! (Коцюб., І, 1955, 29); Хоч зубами виривай (видирай) - уживається для вираження великих труднощів, великих зусиль при добуванні чого-небудь. Їхня [зв'язківців] справа буденна, проста - визволяти з затверділих снігових заметів [телефонний] дріт, який мов уріс туди, укорів так, що хоч зубами виривай (Збан., Сеспель, 1961, 249); Як дам, то й зубів не визбираєш!; Так дам, що й зубів не визбираєш!, фам. - уживається як погроза сильно побити кого-небудь.
2. мн. зуби і зуб'я, спец. Гострий виступ на чому-небудь (знарядді, машині і т. ін.); зубець (у 1 знач.). [Перша молодиця (озирнулась на дівчину) :] Знов волочиш граблі? Кажу тобі: візьми па плечі, бо зуб'я поламаєш! (Кроп., I, 1958, 482); Скреготав десь екскаватор, сталевими гострими зубами люто вгризався в недобиту фашистськими бомбами стіну (Збан., Переджнив'я, 1960, 53); Максим вносить довгі залізні прути, з яких потім рубатимуть зуби для борін (Зар., На.. світі, 1967, 116); Гострі зуби жатки увійшли в озимину, і перші стебла попливли до барабана (Хлібороб Укр., 4, 1967, 22).
3. етн. Назва народної пісні і танцю. Бандура горлиці бриньчала, Сопілка зуба затинала (Котл., І, 1952, 73).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зуб | зуби |
Родовий | зуба | зубів |
Давальний | зубові, зубу | зубам |
Знахідний | зуб | зуби |
Орудний | зубом | зубами |
Місцевий | на/у зубі | на/у зубах |
Кличний | зубе | зуби |
зубити
ЗУБИТИ, зублю, зубиш; мн. зублять; недок., перех., техн. Вирубувати зубці або робити насічку на чому-небудь.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зублю | зубимо |
2 особа | зубиш | зубите |
3 особа | зубить | зублять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зубитиму | зубитимемо |
2 особа | зубитимеш | зубитимете |
3 особа | зубитиме | зубитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зубив | зубили |
Жіночий рід | зубила | |
Середній рід | зубило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зубімо | |
2 особа | зуби | зубіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зублячи | |
Минулий час | зубивши |