зігрітий
ЗІГРІТИЙ, ЗОГРІТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зігріти, зогріти. За деревцем деревце підвелося, Сонцем південним ласкаво зігріте (Дор., Серед степу.., 1952, 88); Весняний вітер стиха віяв над виноградниками й охолоджував зогрітих працею робітників (Коцюб., І, 1955, 296); Оля слухала Петра і, зігріта його дружніми словами про Сашка, придивлялась до нього (Юхвід, Оля, 1959, 120); Ми вийшли від професора, зогріті теплом цієї людини (Ю. Янов., II, 1958, 56); Поема «Єретик» зігріта любов'ю великого Кобзаря до волелюбного чеського народу (Вітч., 5, 1956, 125).
2. у знач. прикм. Який зігрівся, зогрівся, став теплим, гарячим. Ранковою прохолодою ніби придушило зогрітий за день порох у повітрі (Ле, Право.., 1957, 225).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зігрітий | зігріта | зігріте | зігріті |
Родовий | зігрітого | зігрітої | зігрітого | зігрітих |
Давальний | зігрітому | зігрітій | зігрітому | зігрітим |
Знахідний | зігрітий, зігрітого | зігріту | зігріте | зігріті, зігрітих |
Орудний | зігрітим | зігрітою | зігрітим | зігрітими |
Місцевий | на/у зігрітому, зігрітім | на/у зігрітій | на/у зігрітому, зігрітім | на/у зігрітих |