зіркатий
ЗІРКАТИЙ, а, е, розм. 1. Променистий, сяючий (про очі). Нахилилася [Настуня] над ним і світить в його душу зіркатими очима (Речм., Весн. грози, 1961, 8).
2. Те саме, що зіркий. Ледарі поховалися від нового завгоспа в усі діри.. Та зіркатий Проць люто витрясав їх звідти, витягав за руки (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 180).
3. Пухирчастий (про тісто і т. ін.). Тісто добре підійшло, зіркате, аж пухкотіло і пахло хмелем (Чорн., Потік.., 1956, 8).
4. Прикрашений зіркою, зірками. Весело чохкаючи, попахкуючи білястим димком, шумливо підкотив зіркатий, радянський [потяг] (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 12).
5. З квітками, подібними формою до зірок. В житі синіли волошки та сокирки, білів зіркатий ромен, червоніла квітка польового маку (Коцюб., І, 1955, 17).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зіркатий | зірката | зіркате | зіркаті |
Родовий | зіркатого | зіркатої | зіркатого | зіркатих |
Давальний | зіркатому | зіркатій | зіркатому | зіркатим |
Знахідний | зіркатий, зіркатого | зіркату | зіркате | зіркаті, зіркатих |
Орудний | зіркатим | зіркатою | зіркатим | зіркатими |
Місцевий | на/у зіркатому, зіркатім | на/у зіркатій | на/у зіркатому, зіркатім | на/у зіркатих |