зітхнути
ЗІТХНУТИ, ну, неш, док. 1. Однокр. до зітхати 1. Дух забило Оксані в грудях, очі засяяли, насилу зітхнула: важко, гаряче (Вас., Вибр., 1954, 183); Згадавши, чого він тут [у лісі], Гнат важко зітхнув (Коцюб., І, 1955, 36); Мати нічого не відповіла, тільки глибоко зітхнула (Кир., Вибр., 1960, 330); * Образно. Зітхнуть поля всі подихом одним. Гілля на липах оживе дебеле (Рильський, III, 1961, 184).
Вільно (полегшено, щасливо і т. ін. ) зітхнути - відчути полегшення, звільнившись від турбот, тривоги і т. ін. Дайте-бо, дайте зітхнути Вільно, щасливо - хоть раз, Серцем від мук оддихнути, Збутись щоденних образ! (Граб., І, 1959, 53); Полегшено зітхнули галичанські села, коли в незабутньому 1920 році, мов буремний вихор, залетіла в сонячному блиску шабель, в маєві червоних прапорів звитяжна кіннота Будьонного, женучи панську шляхту на Варшаву (Цюпа, Назустріч.., 1958, 7).
2. розм., рідко. Те саме, що перепочити.- Як Харків? Як мої знайомі? Трамвай, як завжди? Вічна путь. А я працюю у шахткомі і навіть ніколи зітхнуть... (Сос., І, 1957, 338); Дати зітхнути коневі.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зітхну | зітхнемо |
2 особа | зітхнеш | зітхнете |
3 особа | зітхне | зітхнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зітхнув | зітхнули |
Жіночий рід | зітхнула | |
Середній рід | зітхнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зітхнімо | |
2 особа | зітхни | зітхніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зітхнувши |