калач
КАЛАЧ, а, ч. Білий хліб особливої форми, випечений із крученого й переплетеного тіста. Хочеш їсти калачі - не сиди на печі (Укр.. присл.., 1955, 81); Пекарня і справді чудова: тут.. буханці, вергуни, калачі, пампухи, балабушки (Вовчок, VI, 1956, 283); Пішла й тітка Мотрона глянути до печі: чи присмагли калачі (Кач., II, 1958, 12).
@ Калачем не заманити див. заманювати.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | калач | калачі |
Родовий | калача | калачів |
Давальний | калачеві, калачу | калачам |
Знахідний | калач | калачі |
Орудний | калачем | калачами |
Місцевий | на/у калачі, калачу, калачеві | на/у калачах |
Кличний | калачу | калачі |