кантон
КАНТОН, у, ч. 1. Федеративна одиниця Швейцарії. Серед недоступних скель, на розграниччю [пограниччі] трьох кантонів, над озером відграється пречудово хороша і висока сцена присяги на вірність своїй країні (Фр., II, 1950, 76).
2. Дрібна адміністративно-територіальна одиниця Франції, Бельгії, Еквадору та ін.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кантон | кантони |
Родовий | кантону | кантонів |
Давальний | кантонові, кантону | кантонам |
Знахідний | кантон | кантони |
Орудний | кантоном | кантонами |
Місцевий | на/у кантоні | на/у кантонах |
Кличний | кантоне | кантони |