кантрі
КАНТРІ, невідм., ч. 1. Музичний стиль, в основі якого лежать народні мелодії (поширений в основному у США); поєднує два різновиди американського фольклору – це музика білих поселенців, що облаштувалися в Новому Світі в XVII–XVIII ст. і ковбойські балади Дикого Заходу; ця музика зазнала сильного впливу єлизаветинських мадригалів, ірландської й шотландської народної музики; основні музичні інструменти цього стилю – гітара, банджо і скрипка. 2. Народний стиль одягу.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кантрі | кантрі |
Родовий | кантрі | кантрі |
Давальний | кантрі | кантрі |
Знахідний | кантрі | кантрі |
Орудний | кантрі | кантрі |
Місцевий | на/у кантрі | на/у кантрі |
Кличний | кантрі | кантрі |