канцелярист
КАНЦЕЛЯРИСТ, а, ч. 1. заст. Дрібний службовець канцелярії; писар. То родом з Глухова, юриста, Він має чин канцеляриста (Котл., І, 1952, 251); Гриць Калинович був канцеляристом при львівській скарбовій бухгалтерії ще за панщини (Фр., VI, 1951, 153); * У порівн. На колінах апаратника лежав напоготові розгорнутий блокнот, а за вухом, мов у старовинного канцеляриста, стирчав олівець (Шовк., Інженери, 1956, 325).
2. перен., зневажл. Працівник апарату, що формально, по-бюрократичному ставиться до виконання своїх обов'язків; // Той, хто за канцелярською роботою не бачить живої справи. Був він студентом, учився як слід. Ждали - і в полі відзначиться хистом! Він же зарився в папери, мов кріт, Ставши справжнісіньким канцеляристом (С. Ол., Вибр., 1957, 300).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | канцелярист | канцеляристи |
Родовий | канцеляриста | канцеляристів |
Давальний | канцеляристові, канцеляристу | канцеляристам |
Знахідний | канцеляриста | канцеляристів |
Орудний | канцеляристом | канцеляристами |
Місцевий | на/у канцеляристі, канцеляристові | на/у канцеляристах |
Кличний | канцеляристе | канцеляристи |