каприз
КАПРИЗ, у, ч. 1. Те саме, що забаганка; вередування, примха, химера. Ну, що ж, каприз, примха кохаючої жінки, яка не може ще звикнути, що її чоловік художник (Коцюб., II, 1955, 437); Ми розійшлись.. Я поїхала аж у Сибір, щоб не мати спокуси вернутись й одвідати мого несуженого.. Се ж не був каприз з мого боку (Л. Укр., III, 1952, 702).
2. чого, перен. Що-небудь випадкове, несподіване в певній галузі. - Каприз лукавої долі, Олександре Даниловичу, закинув мене в ці азіатські хащі (Ле, Міжгір'я, 1953, 30); Каприз моди; Каприз природи.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | каприз | капризи |
Родовий | капризу | капризів |
Давальний | капризові, капризу | капризам |
Знахідний | каприз | капризи |
Орудний | капризом | капризами |
Місцевий | на/у капризі | на/у капризах |
Кличний | капризе | капризи |