карабін
КАРАБІН, а, ч. Гвинтівка полегшеної ваги, з коротким дулом. Перед вікнами по вузькій, брукованій стежці ходив мовчки вартовий з карабіном на плечі (Фр., VI, 1951, 170); - Огонь! - скомандував Брянський. Ударили [бійці] з усіх автоматів і карабінів (Гончар, І, 1954, 106); * У порівн. Різко, наче карабін, клацнув замок... (Чорн., Визвол. земля, 1959, 86).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | карабін | карабіни |
Родовий | карабіна | карабінів |
Давальний | карабінові, карабіну | карабінам |
Знахідний | карабін | карабіни |
Орудний | карабіном | карабінами |
Місцевий | на/у карабіні | на/у карабінах |
Кличний | карабіне | карабіни |