каторжник
КАТОРЖНИК, а, ч. 1. Людина, яку заслано на каторгу або яка перебуває чи була на каторзі. Тихий кайдановий брязкіт змовк коло Петруні, і до його схиляється висхле з тонкими та довгими козацькими усами лице отамана неволі, каторжника Кошового (Вас., II, 1959, 53); Каторжники в минулому, підпільники, пролетарі, селяни, матроси, вони присвятили себе єдиній справі - добути народові щастя (Гончар, II, 1959, 417); Роз'їждженим шляхом, під дощем, ішли відшмагані різками каторжники з Верхівні. Блискавки освітлювали їм путь. Жандарми їхали верхи (Рибак, Помилка.., 1956, 265).
2. лайл. Злодій, негідник. - Ви не грек, а якийсь дезертир з Афона, а може, й каторжник, пройдисвіт! - лаявся Палладій через поріг (Н.-Лев., III, 1956, 393).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | каторжник | каторжники |
Родовий | каторжника | каторжників |
Давальний | каторжникові, каторжнику | каторжникам |
Знахідний | каторжника | каторжників |
Орудний | каторжником | каторжниками |
Місцевий | на/у каторжнику, каторжникові | на/у каторжниках |
Кличний | каторжнику | каторжники |