кенематика
КЕНЕМАТИКА, -и, ж., лінгв. Розділ глосематики, що вивчає будову форм вираження як чистих форм, абстрагованих від субстанції вираження або реальних звукових властивостей мови.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кенематика | кенематики |
Родовий | кенематики | кенематик |
Давальний | кенематиці | кенематикам |
Знахідний | кенематику | кенематики |
Орудний | кенематикою | кенематиками |
Місцевий | на/у кенематиці | на/у кенематиках |
Кличний | кенематико | кенематики |