кинений
КИНЕНИЙ, КИНУТИЙ. Дієпр. пас. мин. ч. до кинути. Острів шипів, як розпечений камінь, кинутий в воду (Коцюб., II, 1955, 291); Я бачив човен твій у шумі бурунів І котви, кинені край диких берегів (Зеров, Вибр., 1966, 391); Коні, кинуті піхотинцями напризволяще, розбрівшись долиною, спокійно паслися (Гончар, III, 1959, 448); На барикадах по вулицях - у Москві, у Петербурзі, у Харкові - точаться криваві бої. Видно, й військо все кинуте туди (Головко, II, 1957, 317); * Образно. Кинений долею в глибоку підземну штольню, він чує сам по собі, що ті давні дні минули без повороту (Фр., IV, 1950, 28); // кинено, кинуто, безос. присудк. сл. Людину кинуто в воду (Ю. Янов., II, 1958, 116); Його було кинуто в концтабір (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 62).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кинений | кинена | кинене | кинені |
Родовий | киненого | киненої | киненого | кинених |
Давальний | киненому | киненій | киненому | киненим |
Знахідний | кинений, киненого | кинену | кинене | кинені, кинених |
Орудний | киненим | киненою | киненим | киненими |
Місцевий | на/у киненому, киненім | на/у киненій | на/у киненому, киненім | на/у кинених |