китичка
КИТИЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до китиця 1, 3, 4. Блискучі жовтогарячі картузи з чорними китичками зверху засяли ясними фарбами (Н.-Лев., III, 1956, 134); Вона припала обличчям до бузкової китички, аж губами торкнулася (Грим., Незакінч. роман, 1962, 73); Його очі захопила краса різних барв квітів. Почав збирати їх у китичку (Круш., Буденний хліб.., 1960, 61).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | китичка | китички |
Родовий | китички | китичок |
Давальний | китичці | китичкам |
Знахідний | китичку | китички |
Орудний | китичкою | китичками |
Місцевий | на/у китичці | на/у китичках |
Кличний | китичко | китички |