кичка
КИЧКА, и, ж. 1. Повстяна прокладка під хомутом; підхомутник. Лимар кичку зашиває (Шевч., II, 1953, 140); [Перший козак:] Мій хомут зовсім розвалився. Треба нову кичку (Кроп., V, 1959, 358).
2. діал. Старовинний головний убір заміжньої жінки. З-під кички пробивалося два пасма волосся і тінями облягало високе чоло (Стельмах, На.. землі, 1949, 148).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кичка | кички |
Родовий | кички | кичок |
Давальний | кичці | кичкам |
Знахідний | кичку | кички |
Орудний | кичкою | кичками |
Місцевий | на/у кичці | на/у кичках |
Кличний | кичко | кички |