клерувальний
КЛЕРУВАЛЬНИЙ, а, е, спец. Стос. до клерування, признач. для нього. Клерувальний казан.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | клерувальний | клерувальна | клерувальне | клерувальні |
Родовий | клерувального | клерувальної | клерувального | клерувальних |
Давальний | клерувальному | клерувальній | клерувальному | клерувальним |
Знахідний | клерувальний, клерувального | клерувальну | клерувальне | клерувальні, клерувальних |
Орудний | клерувальним | клерувальною | клерувальним | клерувальними |
Місцевий | на/у клерувальному, клерувальнім | на/у клерувальній | на/у клерувальному, клерувальнім | на/у клерувальних |