клинцювання
КЛИНЦЮВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. клинцювати. Подекуди клинцювання заміняють одранкуванням стін або діагональним обшиванням комишу тонкими рейками (Колг. Укр., 10, 1958, 12).
2. збірн. Клинці (кілочки), забиті в стіну (з обох боків) перед обмазуванням її глиною. Глина по стінах давно облупилась, стирчало саме клинцювання (Барв., Опов.., 1902, 19).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | клинцювання | клинцювання |
Родовий | клинцювання | клинцювань |
Давальний | клинцюванню | клинцюванням |
Знахідний | клинцювання | клинцювання |
Орудний | клинцюванням | клинцюваннями |
Місцевий | на/у клинцюванні | на/у клинцюваннях |
Кличний | клинцювання | клинцювання |