коваль
КОВАЛЬ, я, ч. Майстер, що куванням обробляє метал, виготовляє металеві предмети. Коваль клепле, доки тепле (Номис, 1864, .№ 5927); Якби кайдани перегризти, То гриз потроху б. Так не ті, Не ті їх ковалі кували, Не так залізо гартували (Шевч., II, 1953, 40); Батько був славний коваль на всі околишні села (Фр., IV, 1950, 188); Здоровенні, напівголі, спітнілі, бронзові ковалі гатили своїми, тільки їм під силу, молотами по ковадлах (Довж., І, 1953, 227); * Образно. Кожен сам коваль свого щастя (Головко, II, 1957, 559).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | коваль | ковалі |
Родовий | коваля | ковалів |
Давальний | ковалеві, ковалю | ковалям |
Знахідний | коваля | ковалів |
Орудний | ковалем | ковалями |
Місцевий | на/у ковалі, ковалеві | на/у ковалях |
Кличний | ковалю | ковалі |