когорта
КОГОРТА, и, ж. 1. У стародавньому Римі - загін війська, що становив десяту частину легіону. На підмогу вігілам [військовій сторожі] прибігають вояки міської когорти і сяк-так утихомирюють люд, загрожуючи зброєю (Л. Укр., II, 1951, 530).
2. перен., уроч. Згуртована спільними ідеями, цілями, прагненнями група людей. - Свирид Гордійович належить до тієї когорти мужніх, які на власних плечах наше село в колективізацію вносили (Руд., Остання шабля, 1959, 209); У Міжнародному Товаристві Робітників Я. Маркс і Ф. Енгельс виростили славну когорту пролетарських революціонерів (Ком. Укр., 9, 1964, 14).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | когорта | когорти |
Родовий | когорти | когорт |
Давальний | когорті | когортам |
Знахідний | когорту | когорти |
Орудний | когортою | когортами |
Місцевий | на/у когорті | на/у когортах |
Кличний | когорто | когорти |