коливання
КОЛИВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. коливати і коливатися. Я бачу світ пишний і неба сіяння, ..Долину розкішну, квіток коливання (Л. Укр., IV, 1954, 85); Іван Степанович від несподіваного коливання човна теж ніби прокинувся (Панч, І, 1956, 91).
2. перен. Несталість, мінливість. Найменше коливання в настрої змінювало колір її очей (Скл., Помилка, 1933, 47); Коливання температури повітря протягом доби і року залежать в основному від того, як падав проміння (Фіз. геогр., 5, 1956, 81).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | коливання | коливання |
Родовий | коливання | коливань |
Давальний | коливанню | коливанням |
Знахідний | коливання | коливання |
Орудний | коливанням | коливаннями |
Місцевий | на/у коливанні | на/у коливаннях |
Кличний | коливання | коливання |