коливати
КОЛИВАТИ, аю, аєш, недок. 1. перех. Змушувати коливатися (у 1 знач.). Тихі вітри коливали дзвоники, і вони дзвеніли й розливали в небі райські мотиви (Н.-Лев., IV, 1956, 40); Вітер на вулиці коливав віти дерев, вони стукалися одна об одну (Собко, Біле полум'я, 1952, 221); // безос. Вітром сосни коливало. Поливав дерева дощик (Пера., З глибини, 1956, 33); // чим, неперех. Ритмічно рухати з одного боку в інший, назад і вперед або зверху вниз. Коливати ногами.
2. неперех., перен., розм. Іти, перевалюючись з боку на бік. Стара пані немов одужала: коливає з кімнати до кімнати (Вовчок, І, 1955, 103); - Ти думаєш - може, не втраплю!.. Утраплю! .. - патякав Федір сам з собою, коливаючи у присінки (Мирний, IV, 1955, 229); Гусенята коливають з ноги на ногу (Коцюб., II, 1955, 58).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | коливаю | коливаємо |
2 особа | коливаєш | коливаєте |
3 особа | коливає | коливають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | коливатиму | коливатимемо |
2 особа | коливатимеш | коливатимете |
3 особа | коливатиме | коливатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | коливав | коливали |
Жіночий рід | коливала | |
Середній рід | коливало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | коливаймо | |
2 особа | коливай | коливайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | коливаючи | |
Минулий час | коливавши |