колисати
КОЛИСАТИ, колишу, колишеш і рідко колисаю, колисаєш; наказ. сп. колиши; недок. Те саме, що колихати. Вода їх так м'яко й рівно колисала... (Смолич, II, 1958, 14); Як ми будем, молодий козаче, мандрувати, Хто ж буде наше дитятко колисати? (Чуб., V, 1874, 339); В колисці запхинькала дитинка, і Оленка кинулась колисати мале (М. Ол., Леся, 1960, 53); * Образно. Якісь солодкі, любі спогади та думи колисали його серце (Коцюб., І, 1955, 70); Сонце спустило вервечки і колисає мене (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 50).
Колисати до сну - присипляти кого-небудь. Довгі, тужливі пісні, що вона співала тихим, але звучним голосом, колисали його до сну (Фр., II, 1950, 110).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колишу | колишемо |
2 особа | колишеш | колишете |
3 особа | колише | колишуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колисатиму | колисатимемо |
2 особа | колисатимеш | колисатимете |
3 особа | колисатиме | колисатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | колисав | колисали |
Жіночий рід | колисала | |
Середній рід | колисало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колишімо | |
2 особа | колиши | колишіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | колишучи | |
Минулий час | колисавши |