колоддя
КОЛОДДЯ, оддя, с. 1. Збірн. до колода11. Рутульців плющили, як мух. Пускали колоддя, каміння, І враже так товкли насіння, Що у Рутульців хляв і дух (Котл., І, 1952, 234); Загримів трактор, натягся трос, і купка колоддя, кілька разів оповита тросами, рушила по кризі до берега (Ле, Право.., 1957, 297); * У порівн. Далі - баба з пухлими ногами, як колоддя, - землянка дала (Вас., Незібр. тв., 1941, 220).
2. іст. Збірн. до колода1 3. [Кармелюк:] Кайдани та батоги та колоддя на шиї бачив я у себе, а не волю (Вас., III, 1960, 218)
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | колоддя | |
Родовий | колоддя | |
Давальний | колоддю | |
Знахідний | колоддя | |
Орудний | колоддям | |
Місцевий | на/у колодді | |
Кличний | колоддя |