колошматити
КОЛОШМАТИТИ, ачу, атиш, недок., перех., розм. 1. Розвіваючи в різні боки, кошлати, скуйовджувати що-небудь. Вітер розкидав йому поли старого, заляпаного оливою піджака і колошматив руду з білими кущами бороду (Мик., II, 1957, 145); Шумів ліс, билась об нього буря вгорі, потроху розгойдувала стовбури, колошматила листя (Ю. Янов., І, 1958, 318); // Нападаючи на кого-небудь, смикати його, кусати зубами (про собак). Якось чуємо на вгороді гвалт, собаки гризуться. Побігли діти, аж воно Брус колошматить сусідового Рябка (Панч, В дорозі, 1959, 183).
2. Дуже сильно бити кого-небудь. [Андрій:] То ж хулігани! Обізлилися на Арсена, а підстерегли мене і... давай колошматить. Ледве вирвався! (Мороз, П'єси, 1959, 257); // Бити, завдаючи ударів зброєю; громити. - І чоловік повернеться. От побачите. Фронтів уже немає, так він, мабуть, десь недобитків бандитських колошматить (Речм., Весн. грози, 1961, 48); Матрос гоїв свою руку, розповідав мені про бої, про Москву, де він колошматив буржуйських юнкерів (Чаб., Шляхами.., 1961, 95).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колошмачу | колошматимо |
2 особа | колошматиш | колошматите |
3 особа | колошматить | колошматять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колошматитиму | колошматитимемо |
2 особа | колошматитимеш | колошматитимете |
3 особа | колошматитиме | колошматитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | колошматив | колошматили |
Жіночий рід | колошматила | |
Середній рід | колошматило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колошматьмо | |
2 особа | колошмать | колошматьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | колошматячи | |
Минулий час | колошмативши |