кольчуга
КОЛЬЧУГА, и, ж. Частина старовинного захисного військового спорядження у вигляді сорочки з металевих кілець. [Пан Душечка:] Ромця гадала, що прийдуть лицарі в шоломах, у кольчугах, а прийшли якісь костурники... (Вас., III, 1960, 210); Про всяк випадок надів він під сорочку кольчугу й засунув за пояс кинджал (Тулуб, Людолови, І, 1957, 467); * Образно. І тільки дуб у золотій кольчузі. Як воїн, вийшов зиму зустрічать (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 120); * У порівн. - Тебе ж і голкою не вколеш. Весь в орденах, мов у кольчузі!.. (Руд., Остання шабля, 1959, 434).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кольчуга | кольчуги |
Родовий | кольчуги | кольчуг |
Давальний | кольчузі | кольчугам |
Знахідний | кольчугу | кольчуги |
Орудний | кольчугою | кольчугами |
Місцевий | на/у кольчузі | на/у кольчугах |
Кличний | кольчуго | кольчуги |