коляка
КОЛЯКА, и, ж. Збільш. до кілок 1. Одним зручним скоком Соломія опинилась на березі і з такою легкістю витягла з тину коляку, мовби то була застромлена дитиною ломачка (Коцюб., І, 1955, 337); Дід Гаврило забив над глинищем осикову коляку (Панч, Гомон. Україна, 1954, 75).
@ Хоч коляку на голові теши - те саме, що Хоч кілок на голові теши (див. кілок). - Що тобі, сто разів казати? Хоч ти йому коляку на голові теши, а він усе - дай та дай! (Гр., І, 1963, 251).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | коляка | коляки |
Родовий | коляки | коляк |
Давальний | коляці | колякам |
Знахідний | коляку | коляки |
Орудний | колякою | коляками |
Місцевий | на/у коляці | на/у коляках |
Кличний | коляко | коляки |